Народні традиції зігрівають дитячі душі

Для чого людині потрібно життя? Творити добро? Так! Прислухаймося до свого серця, душі та совісті. Добро, яке даруєш іншим, повертається. І тільки добрі справи показують людську сутність кожного з нас. Однак як важко у наш час достукатися до людських сердець, щоб допомогти їм зрозуміти вічне і найцінніше добро — благородні почуття людини. Але ж добро можна дарувати лише ласкавою усмішкою та добрим чуйним словом. Тоді і люди, і оточуючий світ стануть добрішими.

Бути людиною з добрим серцем і щирою душею – це відповідати за свої вчинки, здатність визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Але ще більшої поваги заслуговує така людина, якщо вона не зреклася людяності після всіх життєвих іспитів. Адже саме щирість, відкритість і лагідність сердець – основна риса української нації.

Творити добро потрібно, в першу чергу, безкорисливо, не вимагаючи нічого натомість. Важливо також вміти знайти можливість зробити щось добре, особливо – коли це стосується дітей, які з тих чи інших причин потрапили в скрутну ситуацію, дітям-сиротам, інвалідам. Адже дитяче серце – воно безмежне. Кожна душа дитини хоче бути зігрітою… І неважливо чим: теплим словом чи щирою посмішкою. Тож кожна людина, щоб вдосконалити цей світ, має почати з себе!

30 жовтня актив факультету економіки та підприємництва на чолі із заступником декана по виховній роботі Світланою Власюк, разом із представниками КВНЗ «Уманський гуманітарно-педагогічний коледж ім. Т.Г. Шевченка» в особі Ірини Крупенко та волонтерського загону «Відкриті серця», а також з начальником відділу у справах сім’ї та молоді Уманської міської ради Наталії Вдовиченко завітали до Уманського центру соціально-психологічної реабілітації з метою проведення семінару-тренінгу «Чотири сезони українських традицій».

Під час заходу нестримні дитячі голоси не вмовкали від захоплюючих ігор, нових знайомств і цікавих розповідей, непідробних емоцій, щирих посмішок. Студенти мали змогу відчути себе в ролі наставників, вихователів, адже вони разом з дітками створювали своїми руками стародавній оберіг українського народу - ляльку-мотанку, яка уособлює собою єднання сімейних зв’язків поколінь.

Треба горіти у справах задля дітей, на благо своєї країни, мріяти, заколисувати добром свої невдачі, біди. Наша дійсність надто жорстока. Стільки всього непередбаченого трапляється навкруги: то вибухи природної стихії, то жахлива злочинність, що забирає нові й нові жертви, а то й просто байдужість – повна, абсолютна неуважність до долі іншої людини, до її горя та страждань!

Ми не повинні забувати, що таке добро, милосердя, увага, тепло дитячих душ! Кожна дитина заслуговує того, щоб їй зігрівали душу. Але більше за всіх цього гідні діти, позбавлені батьківського піклування. Саме тому кожен свідомий громадянин повинен прагнути та робити все для того, щоб зігріти їхні  душі.

Валентина Пастух, член ради студентського самоврядування
факультету економіки і підприємництва